У лекції узагальнено сучасні підходи до патогенезу спадкової нейром’язової патології — міотонії та міотонічних синдромів.

Ключові слова: міотонія, каналопатія, генетика.

Висвітлено сучасні підходи до класифікації, діагностики і лікування абсансних форм ідіопатичної епілепсії, зокрема дитячої абсансної епілепсії, юнацької абсансної епілепсії і юнацької міоклонічної епілепсії. Особливу увагу приділено клініко-генеалогічному аналізу родоводу хворих на епілепсію, а також сучасним методам електроенцефалографічного обстеження з метою ранньої діагностики абсансних форм епілепсії у членів родоводу.

Ключові слова: епілепсія, абсанс, родовід, електроенцефалографія.

Мета — вивчення клінічної ефективності препарату Вазоніт у хворих з ішемічним лакунарним інсультом.
Матеріали і методи. Обстежено 51 хворого з лакунарним інсультом, 26 з них на тлі базисного лікування отримували Вазоніт у дозі 600 мг на добу протягом п’яти тижнів, 25 хворих отримували аналогічне лікування без включення Вазоніту і становили групу порівняння. Оцінювали в динаміці тяжкість неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS, функціональне відновлення — за індексом Бартела, пізнавальну діяльність — за допомогою батареї тестів на лобну дисфункцію та тесту малювання годинника.
Результати. У групі хворих, які отримували Вазоніт, спостерігали значніше відновлення неврологічних функцій, розширення функціональних можливостей і поліпшення пізнавальної діяльності, ніж у групі порівняння.
Висновки. Застосування препарату Вазоніт у ранній відновлювальний період лакунарного інсульту є патогенетично обґрунтованим і може бути рекомендовано для лікування цих хворих.

Ключові слова: лакунарний інсульт, відновлення неврологічних функцій, пізнавальна діяльність, Вазоніт.

Наведено механізми дії, фармакокінетику, фармакологічні властивості донепезилу — інгібітора ацетилхолінестерази, який розглядають як препарат вибору в патогенетичній фармакотерапії синдрому м’якого когнітивного зниження.

Ключові слова: синдром м’якого когнітивного зниження, холінергічна фармакотерапія, донепезил, Альмер.

Мета — вивчення ефективності та безпечності застосування мелоксикаму у комплексному лікуванні хворих на ревматоїдний артрит (РА) та остеоартроз (ОА).
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 18 пацієнтів з РА та 22 — з ОА. Верифікацію діагнозу проводили відповідно до критеріїв Американської ревматологічної асоціації. Як базисну терапію хворі на РА отримували метотрексат у дозі 7,5 мг на тиждень та Делагіл у дозі 250 мг на добу. В перші три дні призначали ін’єкційну форму мелоксикаму — 15 мг/1,5 мл на добу внутрішньом’язово, потім упродовж 11 днів — перорально по 15 мг 1 раз на добу. Клініко-лабораторні дослідження проводили перед початком лікування та після нього. Ефективність лікування оцінювали лікар та пацієнт за 4-бальною шкалою: 0 — ефект відсутній, 1 — незначний ефект, 2 — помірний, 3 — виражений ефект.
Результати. Позитивний ефект лікування мелоксикамом зафіксовано у 66,6 % хворих з І—ІІ стадією активності РА та у 86,3 % хворих на ОА: виражений ефект — у 16,6 % хворих на РА та у 32 % — на ОА, помірний — відповідно у 33,3 та 36,4 %, незначний — у 16,6 та 18,2 %. Під час лікування зареєстровано 1 випадок появи больового синдрому в епігастральній ділянці, який зник після призначення інгібітора протонної помпи, і 1 випадок кропив’янки в ділянці нижніх кінцівок у пацієнта з гіперсенситивним васкулітом в анамнезі.
Висновки. Отримані результати підтвердили високу ефективність і добру переносність мелоксикаму. Застосування цього препарату для лікування РА та ОА сприяє зменшенню вираженості больового синдрому, поліпшенню функціонального стану опорно-рухового апарату. У хворих на ОА з помірно вираженими явищами синовіту зафіксовано виражений знеболювальний та протизапальний ефект препарату. Мелоксикам можна рекомендувати для широкого використання в ревматологічній практиці як селективного інгібітора циклооксигенази-2.

Ключові слова: остеоартроз, ревматоїдний артрит, мелоксикам, запалення.

Мета — підвищити ефективність хірургічного лікування кил міжхребцевих дисків.
Матеріали і методи. Оперативні втручання з приводу встановлення рухомих протезів міжхребцевих дисків виконано в 11 хворих з патологією поперекових дисків і у 7 — з патологією шийних.
Результати. Розроблено конструкцію рухомих протезів міжхребцевих дисків, проведено біомеханічні дослідження на експериментальних зразках протезів. Вивчено топографо-анатомічні співвідношення, необхідні розміри протезів дисків. Після оперативного втручання проведено клінічну оцінку результатів лікування і вивчено радіологічні особливості встановлених протезів дисків, їхні біомеханічні властивості.
Висновки. Доведено, що методика мікродискектомії з протезуванням міжхребцевих дисків рухомими протезами дає змогу уникнути післяопераційної нестабільності хребта, відновити фізіологічну мобільність оперованого хребетного сегмента, зменшити локальний больовий синдром, поліпшити трудову реабілітацію хворих.

Ключові слова: міжхребцеві диски, патологія, рухомі протези, протезування.

Мета — вивчити структуру захворюваності на мозковий інсульт (МІ) та смертності від нього населення м. Чернівці методом популяційного реєстру з урахуванням статево-вікових особливостей.
Матеріали і методи. Протягом 2006 року в м. Чернівці проведене дослідження епідеміології інсульту за допомогою методу реєстру. Критерії діагностики та реєстрації гострих порушень мозкового кровообігу відповідали критеріям ВООЗ. Результати дослідження оброблені з використанням стандартних статистичних програм.
Результати. За період проведення реєстру було зафіксовано 745 нових випадків МІ. Середній вік хворих — (66,4 ± 0,4) року. Рівень захворюваності на МІ становив 310,8 випадку на 100 тис. населення (95 % довірчий інтервал (ДІ) 288,9—333,9); смертності — 80,1 випадку на 100 тис. (95 % ДІ 69,2—92,3). Рівень летальності серед хворих на МІ становив 25,8 % (95 % ДІ 22,7—29,1). Виявлено зростання рівнів захворюваності та смертності від МІ з віком хворих. Рівень захворюваності у чоловіків був достовірно вищим, ніж у жінок, у вікових групах 50—59, 60—69 та понад 70 років; рівень смертності від МІ у чоловіків достовірно перевищував показник у жінок у вікових категоріях 40—49 та 60—69 років.
Висновки. Проведення реєстру МІ дало змогу отримати достовірні епідеміологічні показники у м. Чернівці. На підставі отриманих результатів встановлено основні відмінності у рівнях захворюваності та смертності залежно від віку і статі хворих.

Ключові слова: мозковий інсульт, епідеміологія, реєстр.

Мета — вивчити вплив гіполіпідемічного препарату (аторвастатин) та вазоактивного засобу (Танакан) на когнітивні порушення, перебіг атеросклеротичного процесу та церебральну гемодинаміку у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ).
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 45 хворих (24 жінки та 21 чоловік) віком від 41 до 60 років.
ДЕ I стадії було зафіксовано у 20 пацієнтів, ДЕ II стадії — у 25. У всіх хворих, за даними допплерографічного дослідження, було діагностовано гемодинамічно незначущий стеноз внутрішньої сонної артерії. Хворих шляхом рандомізації було розподілено на три групи. Пацієнти 1-ї групи отримували аторвастатин, 2-ї — Танакан, 3-ї — комплексну терапію аторвастатином і Танаканом.
Результати. Застосування Танакану в поєднанні з аторвастатином у хворих на ДЕ вірогідно поліпшує когнітивні функції, психоемоційний стан та церебральну гемодинаміку, що сприяє уповільненню прогресування цереброваскулярної патології.
Висновки. Поєднання Танакану з аторвастатином впливає на різні ланки патогенетичного процесу розвитку хронічної ішемії мозку та уповільнює його прогресування.

Ключові слова: дисциркуляторна енцефалопатія, когнітивні функції, церебральна гемодинаміка, Танакан, аторвастатин.

Мета — вивчити особливості церебральної гемодинаміки та характеру атеросклеротичного ураження магістральних артерій головного мозку у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу.
Матеріали і методи. Обстежено 86 хворих на ЦД 2 типу, яким були проведені реоенцефалографія та ультразвукове дуплексне сканування магістральних артерій головного мозку.
Результати. Не виявлено впливу тривалості артеріальної гіпертензії (АГ) і ЦД 2 типу на ступінь атеросклеротичних змін. Вираженість АГ (r = 0,76, р < 0,05) і ступінь компенсації ЦД 2 типу (r = 0,58, р < 0,05) корелювали з вираженістю атеросклеротичного ураження судин. Виявлено кореляційні зв’язки між показниками реоенцефалограми і тяжкістю ЦД 2 типу, ступенем компенсації ЦД 2 типу.
Висновки. У хворих на ЦД 2 типу існують виражені атеросклеротичні зміни, з якими пов’язаний розвиток хронічної ішемії мозку. Особливості атеросклеротичного ураження у цих хворих полягають у високій частоті розвитку стенозування магістральних судин головного мозку (переважно сонних артерій), двобічній локалізації атеросклеротичного ураження і високій частоті атеросклеротичних бляшок з ембологенним потенціалом. Наявність
великої кількості бляшок зі значним ембологенним потенціалом є основою для розвитку гострих порушень мозкового кровообігу у цієї категорії хворих і потребує проведення комплексу первинних, патогенетично обґрунтованих, профілактичних заходів з контролем гемодинамічних показників.

Ключові слова: цукровий діабет 2 типу, церебральна гемодинаміка.

На підставі дослідження церебральної артеріальної та венозної гемодинаміки, ступеня виразності цефалгії та вегетативної дисфункції, а також рівня гіпоксії у 60 пацієнтів, які страждають на початкову гіпертензивну енцефалопатію, виявлено позитивний вплив терапії Мемоплантом та Веноплантом на виразність та кількісну представленість усіх варіантів судинного головного болю та синдрому вегетативної дистонії. Встановлено позитивний вплив Мемопланту не тільки на артеріальний, а й на венозний кровотік, а Венопланту — на рівень гіпоксії.

Ключові слова: судинний головний біль, початкова гіпертензивна енцефалопатія, Мемоплант, Веноплант.

Мета — узагальнення результатів лікування хворих із супратенторіальними пухлинами головного мозку з епісиндромом і створення алгоритму комплексного лікування хворих з цією патологією.
Матеріали і методи. Досліджено 315 хворих із пухлинами головного мозку супратенторіальної локалізації з епінападами. Пацієнтам проведено хірургічне видалення пухлин, у післяопераційний період — консервативне лікування, що включало радіотерапію, хіміотерапію та протисудомну терапію.
Результати. В післяопераційний період комплексне лікування, що включало променеву терапію, хіміотерапію та протисудомну терапію, отримали 156 (49,5 %) хворих, променеву та протисудомну терапію — 78 (24,8 %), хіміо- та протисудомну терапію — 7 (2,2 %), протисудомну — 45 (14,3 %). 29 (9,2 %) хворих консервативної терапії не отримували. Ефективність медикаментозного протисудомного лікування залежала від дотримання базисних принципів фармакотерапії: монотерапія, ранній початок, комплексність, безперервність, тривалість не менше 2—5 років і поступовість зниження дози при відміні препаратів.
Висновки. Під впливом комплексного лікування хворих з пухлинами головного мозку супратенторіальної локалізації з епісиндромом зменшується або зникає вогнищева неврологічна симптоматика, зменшується частота епінападів, змінюється їхній характер або вони взагалі не відновлюються. Диференційоване протиепілептичне лікування необхідно призначати в усіх випадках, ґрунтуючись на частоті та характері епінападів.

Ключові слова: епісиндром, пухлини головного мозку, оперативне лікування, хіміотерапія, радіотерапія, антиконвульсанти, алгоритм лікування.

Мета — визначити вплив Цераксону на вираженість неврологічного дефіциту, біоелектричну активність мозку при застосуванні у комплексному лікуванні хворих на розсіяний склероз.
Матеріали і методи. У 99 хворих на розсіяний склероз було визначено ступінь порушення функцій за шкалою EDSS, тип електроенцефалограми, проведено електроміографічне дослідження до і після лікування.
Результати. При застосуванні Цераксону в комплексному лікуванні хворих на розсіяний склероз у стадії загострення вірогідне відновлення неврологічних функцій зареєстровано на 15-й день лікування, що дало змогу зменшити тривалість перебування хворого в стаціонарі. Препарат поліпшує частотно-амплітудні характеристики мозку за даними електроенцефалограми та провідність нервовими волокнами за даними електроміографічного обстеження.
Висновки. Цераксон можна рекомендувати для використання в комплексному лікуванні хворих на розсіяний склероз у стадії загострення.

Ключові слова: розсіяний склероз, електроенцефалографія, електроміографія, Цераксон.

Церебральний інсульт — одна з найбільш актуальних медичних і соціальних проблем суспільства, оскільки рівень смертності населення від цього захворювання дуже високий. Церебральний інсульт є основною причиною стійкої інвалідизації, особливо у людей похилого віку. Ризик розвитку інсульту прямо пропорційний рівнюсистолічного артеріального тиску. Доведено, що артеріальна гіпертензія пов’язана з низкою несприятливих морфологічних і функціональних змін у серцево-судинній системі: гіпертрофією лівого шлуночка, морфологічними змінами і зміною механічних властивостей судинного русла, порушенням функції ендотелію. У статті розглядаються сучасні підходи до терапії артеріальної гіпертензії з урахуванням патогенетично обґрунтованої профілактики церебрального інсульту.

Ключові слова: ренін-ангіотензин-альдостеронова система, сартани, церебральний інсульт.

Висвітлено основні питання клініки, діагностики, лікування нейроофтальмологічних виявів розсіяного склерозу (оптичний неврит, окорухові порушення). Розглянуто діагностичні методи (магнітно-резонансна томографія, зорові викликані потенціали, оптична когерентна томографія), основні тенденції лікування.

Ключові слова: розсіяний склероз, демієлінізація, офтальмологічні вияви, зоровий нерв, оптичний неврит.

Мета — вивчити церебральну гемодинаміку в пацієнтів з хронічною венозною енцефалопатією на тлі застосування препарату Веноплант.
Матеріали і методи. Обстежено 53 пацієнти віком від 45 до 70 років з ознаками венозної енцефалопатії.
Усі пацієнти протягом 3 місяців одержували препарат Веноплант-ретард (1 таблетка 2 рази на добу). Усім пацієнтам ми провели клініко-неврологічне і нейропсихологічне дослідження, моніторинг артеріального тиску, електрокардіографію, рентгенографію черепа, комп’ютерну томографію головного мозку, дослідження очного дна, ультразвукову допплерографію і реоенцефалографію.
Результати. На тлі вживання Венопланту 87 % пацієнтів відзначили зменшення «ранкового головного болю», вестибулоатаксії, 69 % — поліпшення загального самопочуття. При дослідженні неврологічного статусу спостерігали стабільний регрес окорухових порушень: слабкість конвергенції й акомодації, горизонтального ністагму 1 ст. — у 59 % хворих і ністагму 2 ст. — у 37 %. Через 3 місяці терапії, за результатами реоенцефалографії, відзначено тенденцію до поліпшення венозного відтоку в 67,5 % випадків при дослідженні басейну внутрішньої сонної артерії й у 97,3 % — басейну хребетної артерії (р < 0,01).
Висновки. Препарат Веноплант вірогідно зменшує вираженість цефалгічного і вестибулоатактичного синдромів у пацієнтів з венозною енцефалопатією, позитивно впливає на стан церебральної гемодинаміки, нормалізуючи тонус венул і поліпшуючи венозний відтік з порожнини черепа. Отримані дані дозволяють рекомендувати препарат Веноплант для лікування хворих з венозною енцефалопатією як в умовах неврологічного стаціонару, так і амбулаторно.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, венозна енцефалопатія, церебральна гемодинаміка.

Методом реоенцефалографії оцінено тонус церебральних судин у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію і хронічну ниркову недостатність. Виявлено домінування гіпертонічного типу реоенцефалограми. Крім порушень в артеріальній системі, спостерігали прояви венозної дисциркуляції у судинах головного мозку. Для корекції венозних порушень було застосовано препарат Детралекс. Доведено його ефективність і добру переносність у цього контингенту хворих.

Ключові слова: венозна дисциркуляція, реоенцефалографія, хронічна ниркова недостатність.

Передмова до статті Г.В. Дзяка та співавт.
«Мелоксикам у лікуванні хворих на ревматоїдний артрит і остеоартроз»

Поширеність ревматичних захворювань суглобів серед дорослого населення в різних країнах коливається від 0,6 до 1,5 %. Неспецифічні запальні захворювання опорнорухового апарату вражають осіб переважно молодого віку. Тому залишається актуальним питання ранньої діагностики та лікування цих захворювань. Невідомий також причинний агент, який зумовлює розвиток цієї складної патології.

C наступлением зимы у многих детей дошкольного и младшего школьного возраста родители отмечают быструю утомляемость, снижение работоспособности, невнимательность, раздражительность, дети жалуются на головную боль. Эти нейропсихологические изменения особенно ярко проявляются весной и неизбежно сопровождаются снижением мотивации к познавательной (когнитивной) функции у детей. Эта проблема сильно беспокоит родителей и все чаще становится причиной обращения к педиатру.
О распространенности этой проблемы среди детей, ее значимости и современных возможностях коррекции рассказывает один из ведущих детских неврологов РФ д. м. н., профессор О.И. Маслова.

Науково-практична конференція «Карпатські читання» (Ужгород) розпочалася 25 червня навчальним курсом Європейської федерації неврологічних товариств для лікарів і школою лекторської майстерності. Навчальний курс був присвячений проблемам епілепсії, хвороби Паркінсона і судинним захворюванням головного мозку. Необхідно було прослухати курс лекцій та скласти іспитна отримання свідоцтва про навчання на курсі.
Школа лекторської майстерності працювала на базі малої групи, метою її проведення було ознайомити з методологічними основами про ведення дискусії, читання лекцій, виступів тощо.