Лекцію присвячено одному з найнебезпечніших захворювань людини — нейроСНІДу. Розглянуто епідеміологію, патогенез, основні клінічні форми первинних і вторинних уражень нервової системи за умови захворювання на СНІД. Основну увагу спрямовано на синдром первинного ураження — СНІД-деменцію, а також на ураження нервової системи, пов’язані з інфекціями на тлі імунодефіциту. Підкреслено необхідність ранньої діагностики неврологічних ускладнень СНІДу

Ключові слова: нейроСНІД, первинні ураження, СНІД

Мета — виявити клінічні особливості церебрального токсоплазмозу у хворих на ВІЛ-інфекцію та розробити пропозиції щодо розширення тактики етіотропного лікування та вторинної профілактики.

Матеріали і методи. Проаналізовано 36 випадків токсоплазмозного енцефаліту у ВІЛ-інфікованих хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні на базі Одеського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом.

Результати. Встановлено, що ця етіологія енцефаліту часто є первинним СНІД-індикаторним захворюванням, добре діагностується на сучасному лабораторному та рентгенобладнанні, в цілому має сприятливий вітальний прогноз.

Висновки. Токсоплазмоз є найпоширенішою паразитарною опортуністичною інфекцією центральної нервової системи у хворих на СНІД. Знання типової клінічної картини і чинників ризику є важливими для своєчасної діагностики і лікування церебрального токсоплазмозу. МРТ-обстеження головного мозку як найбільш ранній метод нейровізуалізації патологічного процесу є високоінформативним.

Ключові слова: СНІД, церебральний токсоплазмоз, діагностика, лікування.

Цель — изучение клинико-биохимических показателей и показателей электролитного обмена в сыворотке крови больных с фармакорезистентным течением эпилепсии в межприступный период.

Материалы и методы. Обследовано 46 женщин, больных эпилепсией, в возрасте 24—42 года и 10 здоровых женщин в возрасте 28—34 года. Уровни общего холестерина, триглицеридов, липопротеинов высокой и низкой плотности, общих липидов, неэтерифицированных жирных кислот, электролитов в сыворотке крови определяли спектрофотометрическим методом, тау-протеина — иммунофлюоресцентным методом с использованием первичных и вторичных моноклональных антител в сыворотке крови.

Результаты. У больных эпилепсией с частыми припадками, фармакорезистентным течением и психическими нарушениями в межприступный период имеет место повышение уровня тау<протеина по сравнению с контрольной группой, что может отражать тяжесть течения болезни как по показателю частоты эпилептических припадков, так и по длительности заболевания. Изменений в электролитном спектре у больных эпилепсией в межприступный период не выявлено. При исследовании показателей липидного обмена у 9 больных наблюдали незначительное повышение уровня общего холестерина и липопротеинов высокой плотности.

Выводы. У больных эпилепсией с фармакорезистентным течением в межприступный период повышается уровень тау-протеина в сыворотке крови.

Ключові слова: нейробиохимия, фармакорезистентная эпилепсия.

Мета — оцінити значення клінічних неврологічних критеріїв та методів нейровізуалізації в діагностиці інфарктів довгастого мозку.

Матеріали і методи. Проведено клініко-неврологічне та нейровізуалізаційне обстеження 22 пацієнтів (12 чоловіків і 10 жінок) з гострим інфарктом довгастого мозку віком від 50 до 85 років (середній вік — (61,3 ± 10,4) року), які лікувалися у 2007—2010 рр. у неврологічному центрі Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Комплексне обстеження включало вивчення анамнезу і темпу розвитку інсульту, оцінку неврологічного статусу за шкалою NIHSS, B. Hoffenberth та співавт., модифікованою шкалою Ренкіна, індексом Бартел. Локалізацію та розмір ішемічного вогнища верифікували за допомогою магнітно-резонансного томографічного дослідження головного мозку.

Результати. Інфаркти довгастого мозку виявлялися тяжким і дуже тяжким неврологічним дефіцитом. Залежно від локалізації інфарктного вогнища розрізняли інфаркти латеральні, медіальні, а також комбінації латеральних і медіальних медулярних інфарктів. В останньому випадку вони характеризувалися поєднанням неврологічних симптомів, поліморфізмом виявів. Латеральна локалізація інфарктного вогнища у 60 % випадків супроводжувалася альтернувальним синдромом Валлєнберга. Однобічні медіальні медулярні інфаркти маніфестували синдромом чисто моторної геміплегії, порушенням пропріоцептивної чутливості контралатерально; двобічні — бульбарним синдромом, в’ялим тетрапарезом, порушеннями дихання. Перебіг медулярного інфаркту сприятливіший у разі латеральної локалізації вогнища. Медіальні медулярні, а також комбіновані інфаркти мали тяжчий перебіг і несприятливі наслідки.

Висновки. Статистичний аналіз засвідчив, що латеральні медулярні інфаркти корелювали з системним запамороченням, нудотою та блюванням (р = 0,031; ДІ 0,54—0,94), ністагмом (р = 0,004; ДІ 0,54—0,94), іпсилатерально — із сегментарним порушенням больової і температурної чутливості на лиці (р = 0,03; ДІ 0,36—0,8), синдромом Бернара—Горнера (р = 0,008; ДІ 0,48—0,9), мозочковою атаксією (р = 0,004; ДІ 0,54—0,94), контралатерально — з гіпестезією больової та температурної чутливості за провідниковим типом (р = 0,03; ДІ 0,36—0,8). Медіальні медулярні інфаркти корелювали з контралатеральною тактильною анестезією та батіанестезією (р = 0,001; ДІ 0,36—0,98), тетрапарезом (р = 0,009; ДІ 0,23—0,89). Досить часто виявлялися дизартрія, дисфонія (у 65 % випадків), дисфагія (у 55 %), рідше — гикавка, дихальна дисфункція (у 35 %). Знання специфічних неврологічних ознак ураження проксимальної судинної території може поліпшити клінічну діагностику інфаркту довгастого мозку. Проте достовірне визначення окремих варіантів медулярних інфарктів можливе лише за умови врахування типових клінічних виявів і даних нейровізуалізації.

Ключові слова: ішемічний інсульт, медулярний інфаркт, клінічні форми, променева діагностика.

Мета — оцінити показники функціонального стану ендотелію у хворих на цукровий діабет (ЦД) з діабетичною енцефалопатією (ДЕ) та їхні кореляційні взаємозв’язки з показниками церебральної гемодинаміки.

Матеріали і методи. Обстежено 88 хворих на ЦД: 27 — з синдромом вегетативної дистонії, 33 — з ДЕ I стадії, 28 — з ДЕ II стадії. Усім хворим проведено транскраніальну допплерографію магістральних судин головного мозку та визначення показників функціонального стану ендотелію — судинно-ендотеліального фактора росту (СЕФР), нітритів та нітратів, індуцибельної NO-синтази та ендотеліну-1.

Результати. Встановлено достовірне збільшення рівня показників функціонального стану ендотелію у хворих на ЦД з церебральними порушеннями. Виявлено достовірний кореляційний зв’язок рівня СЕФР із середньою швидкістю кровотоку у передній мозковій артерії (r = –0,4447, p = 0,0044), у задній мозковій артерії (r = –0,6694, p = 0,0023), у базилярній артерії (r = –0,4104, p = 0,0049), з індексом резистентності у середній мозковій артерії (r = 0,4924, p = 0,0037) та у задній мозковій артерії (r = 0,5109, p = 0,003), а також достовірний кореляційний зв’язок рівня глікемії з активністю індуцибельної NO-синтази (r = 0,56, p = 0,0036), рівнями нітрит- та нітрат-аніону (відповідно r = 0,48, p = 0,0024 і r = 0,42, p = 0,0028), СЕФР (r = 0,5806, p = 0,0023).

Висновки. У хворих на ЦД з ДЕ встановлено порушення функціонального стану ендотелію, яке пов’язане з посиленням проявів церебральних дисфункцій та погіршанням показників церебральної гемодинаміки. Виявлено зв’язок гіперглікемії з формуванням ендотеліальної дисфункції.

Ключові слова: діабетична енцефалопатія, церебральна гемодинаміка, ендотеліальна дисфункція.

Мета — дослідити показники психологічної дисфункції — особистісної (ОТ) та реактивної (РТ) тривожності — у пацієнтів з хронічною ішемією мозку (ХІМ) на тлі артеріальної гіпертензії (АГ).

Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебував 91 пацієнт середнього віку (чоловіків — 25, жінок — 66) з АГ. Усі хворі проходили обстеження і лікування у відділеннях кардіології і неврології Київської міської клінічної лікарні № 12. Критерії виключення з дослідження: інсульт в анамнезі, цукровий діабет та інші соматичні захворювання. Обстеження пацієнтів включало: аналіз анамнестичних даних і скарг за спеціально розробленими опитувальниками, загальноклінічне обстеження з реєстрацією динаміки артеріального тиску, дослідження неврологічного статусу і низки нейропсихологічних характеристик, комплексне реографічне дослідження.

Результати. У пацієнтів з ХІМ на тлі АГ вірогідно частіше реєстрували високий рівень як ОТ (у 79 % випадків), так і РТ (у 62 %). Зі збільшенням тривалості захворювання зменшувалася частота випадків низького рівня РТ і збільшувалася частота випадків середнього рівня. Частота випадків високого рівня РТ зменшувалася у разі тривалості АГ понад 10 років. У жінок вірогідно частіше, ніж у чоловіків, реєстрували високі рівні як ЛТ, так і РТ.

Висновки. У пацієнтів з ХІМ при АГ достовірно частіше реєстрували високий рівень як ЛТ (у 79 % обстежених), так і РТ (у 62 %). Зі збільшенням тривалості хвороби зменшувалася частота випадків з низьким рівнем РТ і збільшувалася — із середнім рівнем. Частота випадків з високим рівнем РТ зменшувалася при тривалості АГ понад 10 років. У жінок достовірно частіше, ніж у чоловіків, реєстрували високий рівень як ЛТ, так і РТ.

Ключові слова: хронічна ішемія мозку, артеріальна гіпертензія, особиста тривожність, реактивна тривожність.

Мета — дослідити наявність генетичної схильності до когнітивних порушень на підставі вивчення поліморфізму гена аполіпопротеїну Е (апоЕ) у пацієнтів з повторними легкими черепно-мозковими травмами (ЧМТ).

Матеріали і методи. Обстежено 86 боксерів-любителів високого рівня кваліфікації віком від 18 до 32 років, тривалість занять боксом — від 5 до 14 років. Кількість перенесених ЧМТ у вигляді нокдаунів та нокаутів залежно від тривалості спортивної кар’єри становила від 1 до 10. До контрольної групи увійшло 30 осіб віком від 18 до 25 років, які не мали в анамнезі перенесених ЧМТ, скарг неврологічного характеру, супутніх захворювань нервової та серцево-судинної систем. Усім пацієнтам проводили нейропсихологічне дослідження та генетичне тестування на предмет визначення генотипу aпoE та алелів aпoE.

Результати. Дані нейропсихологічних тестів свідчили про зниження когнітивних функцій у боксерів з повторними легкими ЧМТ. Найнижчий результат спостерігали у пацієнтів з алелем ε4, ця відмінність є статистично достовірною. В контрольній групі показники когнітивних функцій незначно відрізнялися від норми.

Висновки. Доведено зв’язок генотипу апоЕ, зокрема алеля ε4, з розвитком когнітивних порушень у боксерів після перенесених легких ЧМТ. Проведення генетичного тестування (визначення генотипу апоЕε4) дає змогу прогнозувати можливість розвитку, нейропсихологічних ускладнень після перенесених ЧМТ.

Ключові слова: генетичне тестування, аполіпопротеїн Е, когнітивні порушення, черепно

Мета — вивчити поширеність і особливості клінічного перебігу мігрені в організованій популяції населення Сумської області.

Матеріали і методи. Проведено безвибіркове анкетування 2255 осіб (1150 жінок, 1105 чоловіків) віком від 16 до 60 років в організованих групах населення Сумської області (студенти, робітники, службовці, медичні працівники). Тип головного болю визначали згідно з Міжнародною класифікацією головного болю 2-го перегляду.

Результати. Поширеність мігрені становила 11,9 %: серед жінок — 17,7 %, серед чоловіків — 5,9 %. Мігрень без аури виявлено у 80,2 % осіб, з аурою — у 19,8 %, епізодичну мігрень з нечастими нападами — у 38,8 %, з частими нападами — у 53,4 %, хронічну мігрень — у 7,8 %. Проаналізовано основні тригерні чинники мігренозних нападів. До лікаря зверталися 26,1 % осіб. Триптани для лікування нападів приймали 4,5 % осіб.

Висновки. Установлення поширеності мігрені в організованій популяції населення точніше відображує структуру захворювання, що дає змогу поліпшити надання допомоги хворим на мігрень в Україні.

Ключові слова: мігрень, поширеність, клінічний перебіг.

Мета — вивчити вплив нормобаричної гіпокситерапії на адаптаційний потенціал дітей зі спастичними варіантами церебрального паралічу під час проходження курсу комплексної реабілітації.

Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-інструментальне дослідження 128 дітей з церебральним паралічем віком від 1 до 7 років до та після проходження курсу реабілітації. При оцінці функціонального рухового стану дитини застосовували систему класифікації та шкалу великих моторних функцій. У динаміці оцінювали показники кардіоінтервалографії, електроенцефалографії і транскраніальної допплерографії судин головного мозку.

Результати. Застосування нормобаричної гіпокситерапії в комплексній реабілітації дітей з церебральним паралічем сприяє зменшенню проявів вегетативної дисфункції та астенічного синдрому, нормалізації показників кардіоінтервалографії, поліпшенню показників мозкової гемодинаміки та електроенцефалографії. У дітей, які додатково отримували курс нормобаричної гіпокситерапії, спостерігали підвищення темпів наростання загальної рухової активності та формування нових рухових навиків порівняно з дітьми, які отримували лише базисну терапію.

Висновки. Методика нормобаричної гіпокситерапії дає змогу поліпшиити адаптаційні можливості дітей з церебральним паралічем, що сприяє підвищенню ефективності реабілітації.

Ключові слова: дитячий церебральний параліч, нормобарична гіпокситерапія, адаптаційний потенціал.

Мета — поліпшити результати лікування невропатичного больового синдрому і спастичності у хворих з наслідками травматичного ушкодження шийних сегментів спинного мозку.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 26 хворих з невропатичним больовим синдромом та спастичністю на тлі наслідків травматичного ушкодження шийних сегментів спинного мозку. Хворих з високою спастичністю було 12, з невропатичним больовим синдромом — 7, з поєднанням невропатичного больового синдрому та спастичності — 7. Оцінку результатів лікування проводили залежно від тяжкості травми і виду застосованого лікування.

Результати. У лікуванні больового синдрому епідуральна електростимуляція була ефективною у 77,8 % хворих, DREZ-томія шийного потовщення — в усіх хворих. У лікуванні спастичності електростимуляція була ефективною у 33,3 % хворих, DREZ-томія шийного потовщення — у 85,7 %, DREZ-томія поперекового потовщення — в усіх хворих.

Висновки. Диференційований підхід до вибору методу лікування спастичності та невропатичного больового синдрому у хворих з наслідками травматичного ушкодження спинного мозку дає змогу досягти доброго результату в більшості пацієнтів.

Ключові слова: травма спинного мозку, спастичність, больовий синдром.

В огляді літератури проаналізовано дослідження останніх років, присвячені стовбуровим клітинам дорослого головного мозку. Неонейрогенез у дорослому мозку відбувається у певних зонах: субвентрикулярній ділянці та субгранулярній зоні зубчастої звивини гіпокампа. В цих зонах містяться мультипотентні та самопідтримувальні стовбурові нервові клітини, які регулюються різними факторами росту та цитокінами імунної системи. Найбільш досліджено такі цитокіни: хемокіни ССL-2, СХСL-12, інтерлейкін-4 та -6, γ-інтерферон та фактор некрозу пухлини α. Ці речовини визначають проліферацію та життєздатність, міграцію та диференціювання стовбурових клітин головного мозку. Сьогодні цитокіни та хемокіни розглядають як новий клас нейромодуляторів. Таким чином, цитокіни імунної системи є важливим регулятором проліферації та міграції стовбурових нервових клітин дорослого мозку, а імунна система — нейрогенезу в нішах дорослого мозку.

Ключові слова: стовбурові нервові клітини дорослого головного мозку, біологічні ніші, хемокіни, інтерлейкіни, інтерферони, міграція, проліферація.

Незважаючи на багаторічні дослідження в галузі вертеброневрології, питання лікування неврологічних виявів при поперековому остеохондрозі залишаються надзвичайно актуальними, насамперед через значну поширеність цього захворювання. Аналізуючи загальні принципи сучасного лікування зазначеної нозології, автори дійшли висновку про необхідність переважного використання кінезіотерапевтичних методів лікування і, насамперед, мануальної терапії. Перевагу слід віддавати «м’яким» методикам — точковому і сегментарному масажу, постізометричній та постреципрокній релаксації м’язів.

Ключові слова: остеохондроз хребта, мануальна терапія, хребцевий руховий сегмент.

Мета — вивчити ефективність застосування препарату Актовегін у комплексному лікуванні хворих з окоруховими порушеннями в ранній післяопераційний період.

Матеріали і методи. Обстежено 120 хворих з окоруховими порушеннями. Проведено комплексне клініко-неврологічне та нейроофтальмологічне обстеження, застосовано нейровізуалізаційні методи (магнітно-резонансну, комп’ютерну томографію головного мозку).

Результати. Використання в ранній післяопераційний період препарату Актовегін у комплексній терапії неврогенних офтальмопатій у хворих із судинною патологією, черепно-мозковими травмами, пухлинами головного мозку сприяє відновленню функції III, IV, VI черепних нервів. Через 3 міс від початку лікування в основній групі у 32 (53,3 %) хворих спостерігали повний регрес окорухових порушень, тоді як у контрольній — у 27 (45 %).

Висновки. Застосування в ранній післяопераційний період препарату Актовегін у комплексній терапії хворих з окоруховими порушеннями підвищує ефективність лікування, сприяє швидшому відновленню функції III, IV, VI черепних нервів, покращує якість життя пацієнтів.

Ключові слова: неврогенні офтальмопатії, окорухові пAорушення, відновне лікування, Актовегін.

Мета — вивчити вплив на біоелектричну активність мозку препаратів, які застосовують при анестезіологічному забезпеченні хірургічного лікування хворих на дитячий церебральний параліч, розробити підходи до нейропротекції під час анестезіологічного забезпечення і в ранній післяопераційний період.

Матеріали і методи. Обстежено 34 хворих на дитячий церебральний параліч (спастична диплегія), у період з 2007 до 2009 р. Хворих було розподілено на дві групи. У пацієнтів першої групи (n = 19) під час операції і в ранній післяопераційний період застосовували цитиколін. У другій групі (контрольна, n = 15) застосовували наркоз без нейропротекції.

Результати. У хворих першої групи в післяопераційний період усі показники життєво важливих функцій були в межах норми, не потребували додаткової медикаментозної корекції. У другій групі у пацієнтів спостерігали багаторазове блювання натще, яке не приносило полегшення, наполегливі, розпираючі головні болі (що розцінювали як дезадаптацію ліквородинаміки), наростання явищ гіпертензивного синдрому, яке призводило до посилення больового синдрому і наростання м’язової спастичності. Ці симптоми вимагали призначення дегідратуючої, седативної терапії. У першій групі подібних явищ не було. Також у пацієнтів другої групи відзначено негативну динаміку показників електроенцефалографії: наростання іритативних явищ у вигляді збільшення індексів дельта- і тета-ритмів, їх виявлення в усіх відділах мозку, відсутність реакції на розплющення очей, появу пік-хвильової активності, що розцінювалося нами як наростання активності неспецифічних серединних структур мозку, зниження регулюючої функції кори мозку внаслідок гіпоксії і порушення мікроциркуляції.

Висновки. Багатокомпонентна нейропротекція значно полегшує ранній післяопераційний період, сприяє швидшому виходу зі стану медикаментозного сну, без будь-яких побічних ефектів. Застосування вдосконаленої методики приводить до позитивних змін біоелектричної активності у вигляді поліпшення частотно-амплітудних характеристик альфа-ритму, а також сприяє швидшому відновленню і навчанню дитини самостійно пересуватися.

Ключові слова: дитячий церебральний параліч, операція, анестезія, електроенцефалографія, нейропротекція.

Для нас, співробітників кафедри нейрохірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, 2011 рік є непересічним і хвилюючим, адже цього року відзначають дві надзвичайно важливі ювілейні дати в історії нашого університету: 170-річчя від дня заснування та 30-річчя кафедри нейрохірургії. За відносно короткий період формування кафедри як самостійного підрозділу університету вона посіла гідне місце серед кращих
кафедр Національного медичного університету.

Професор Володимир Васильович Селецький народився 23 травня 1868 р. в сім’ї священослужителя. Як і батько, Володимир Васильович та члени його родини, були православного віросповідання. Одружений він був з болгарською підданою Доброчить Миколаївною Друшевою. Родина виховувала трьох дітей: двох доньок — Катерину, Ітару та сина Бориса.
Після закінчення гімназії Володимир Васильович навчався з 1888 до 1893 р. на медичному факультеті Імператорського університету Святого Володимира в Києві. Отримавши після закінчення медичного факультету ступінь лікаря, він упродовж двох років був стипендіатом об’єднаної кафедри нервових і душевних хвороб, очолюваної відомим психіатром професором І.О. Сікорським.

17 березня 2011 року в приміщенні клубу Головного військового клінічного шпиталю МО України відбулося засідання Науково-практичного товариства неврологів Києва, присвячене 170-річчю Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Станислав Константинович Евтушенко родился 11 апреля 1941 г. в г. Донецке. После окончания Донецкого медицинского института (1964) работал врачом-невропатологом медсанчасти шахты № 18 в г. Снежное. В 1967 г. был переведен на должность ординатора областной клинической больницы им. М.И. Калинина, а в 1970 г. назначен заведующим неврологическим отделением этой же больницы. В 1971 г. С.К. Евтушенко защитил кандидатскую диссертацию по проблеме нейроревматизма. С 1976 г. — ассистент, а с 1980 г. — доцент кафедры нервных болезней Донецкого медицинского института. В 1985 г. Станислав Константинович защитил докторскую диссертацию на тему «Неврологические проявления аллергии» по двум специальностям: нервные болезни и иммунология и аллергология.

16 березня 2011 року виповнилося 70 років видатному українському вченому, лікарю, професору Георгію Миколайовичу Дранніку.